Спеціальний дошкільний навчальний заклад(ясла-садок) № 29 "Червона шапочка"
 
Ми не прагнемо стати кращими за інших, ми намагаємося стати взавтра кращими за нас сьогоднішніх

Національно-патріотичне виховання

Виростай, дитино, й пам`ятай

Батьківщина – то найкращий край.

 Дмитро Павличко

 

Завдання

патріотичного виховання

 

·         Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячогосадка, міста)

·         Почуття власної гідності як представників свого народу 

·        Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей

·         Формування духовно-моральних взаємин

·         Формування любові до культурного спадку свого народу

·        Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей

 

 

 

 

 

 

 

 

Патріотичне виховання як цілісна система

 

ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Принцип  природовідповідності    виховання  означає враху-вання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип   культуровідповідності,  який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина. 

Принцип  гуманізму  означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники виховного процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип безперервності виховання  означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

 

 Основні напрями

 патріотичного виховання

 

 

 

Методи і форми

роботи  з  патріотичного  виховання

 

·                     Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць

·                     Розповіді вихователя

·                     Бесіди з цікавими людьми

·                     Екскурсії

·                     Спостереження

·                     Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

·                     Заняття з циклу «Історичні цікавинки»

·                     Розгляд ілюстративних матеріалів

·                     Читання та інсценування творів художньої літератури

·                     Слухання народної, класичної, сучасної музики

·                     Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

·                     Розв'язування проблемних ситуацій

·                     Запрошення членів родин у дитячий садок

·                     Спільні з родинами виховні заходи

·                     Виставки, конкурси

·                     Свята,  розваги

 

 Напрямки  роботи  з  батьками

 з  питань  патріотичного  виховання :

 

•  ознайомлення батьків  з роботою дошкільного навчального закладу з  питань  патріотичного  виховання;

•  залучення батьків  до співпраці та стимулювання  їхньої  активної  участі  в  ній;

•  організація різноманітних заходів за  участю батьків;

•  ознайомлення батьків з результатами навчання і  розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Україна впроваджує нову традицію урочистостей

8 і 9 травня в європейському дусі

2015 рік -  70-річчя Перемоги над гітлерівським нацизмом. Україна цього року відзначатиме її за новими правилами, відійшовши від комуністичної ідеології та радянських традицій.

8 травня в країні оголошено Днем пам’яті та примирення, а 9 травня — Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги), які мають урочисто відзначати на всій території України. Про це йдеться в Указі Президента «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» і в Законі «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939—1945 років».

Україна вшанує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, підтримуючи солідарність і бойове братерство всіх об’єднаних націй — як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та інших). Про гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні, про увічнення пам’яті загиблих воїнів і жертв війни, пам’яті про воєнні злочини, депортації, злочини проти людяності, скоєні у роки війни, йдеться у законодавчих актах.

Наголос у святкуванні цієї дати в Україні буде зроблено не на військових парадах, які є своєрідною формою пропаганди війни, а на допомозі ветеранам та вшануванні загиблих. Традиційно відбудуться покладання квітів та вінків до пам’ятників і меморіалів, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, почесні караули чергуватимуть біля Вічного вогню. Події війни та її жертви будуть зображені у творах літератури і мистецтва, а також відтворені у музеях, меморіальних комплексах.

Новизною стане мистецька акція 8 травня «Перша хвилина миру» — концерт симфонічної музики, який має завершитися о 23.01, саме тієї хвилини, коли у 1945 році підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Святкування 9 травня відбудеться без військового параду — цього дня пропонується виявити увагу до ветеранів та вшанувати пам’ять загиблих.

На противагу радянській традиції замість згадування про масовий героїзм рекомендовано зосередитися на подвигах окремих українців не тільки під час воєнних дій, а й в окупації та в тилу. Розповіді про перебування людей в окупації та в полоні, про їхнє життя у повоєнний час допоможуть краще зрозуміти реалії того періоду й те, які тяжкі випробування випали на долю українців. Однакової пошани заслуговують як солдати Радянської армії, так і воїни Української повстанської армії, українці в складі інших армій — учасників антигітлерівської коаліції.

Відтепер в Україні не можна використовувати як символ перемоги над нацизмом червоний прапор із серпом та молотом, п’ятикутну зірку й георгіївську стрічку. Наш символ Перемоги — червоний мак, який можна кріпити на одязі зліва на грудях. Відбудеться акція «Маки пам’яті», під час якої виготовлятимуть і продаватимуть червоні маки, а зібрані кошти передадуть на потреби поранених у зоні проведення АТО.

Чому мак став символом пам’яті?

В українській міфології мак — це символ сонця, пишної краси, волі, гордості, оберегу, а також крові та смерті. В останніх цих значеннях квітку часто згадують в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби — вона нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну. З народної творчості мак як символ, пов’язаний із війною та військом, перейшов у художню літературу. В Івана Франка: «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Одна з героїнь роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

 

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні минулого року на заходах, приурочених до роковин завершення Другої світової війни. Дизайн українського червоного маку розробив харків’янин Сергій Мішакін. Графічне зображення — це своєрідна алюзія: з одного боку, воно уособлює квітку маку, з другого — кривавий слід від кулі.

Наостанок. Цього року заходи з нагоди 70-ї річниці Перемоги над нацизмом пройдуть під гаслом «Пам’ятаємо. Перемагаємо». Ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об’єднані нації. Ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

 

Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

· Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

· Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

· Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

· Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. При цьому необхідно пам’ятати наступне.

· Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.

· Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.

· Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.

· Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними граматичними конструкціями.

Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:

1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?

2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.

3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.

4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.

5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією нашого міста.

6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?

7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.

8. Культура рідного міста. Які музеї, бібліотеки є в місті. Навчальні заклади, школи, дитячі садки.

9. Культура поведінки в рідному місті. Як поводити себе на вулиці, в транспорті, музеї, театрі, на прогулянці, на загальноміських святах.

10. Відпочинок у нашому місті. Де люблять відпочивати жителі рідного міста. Які є традиції, свята. День міста.

11. Захисники нашого міста. Хто слідкує за спокоєм, добробутом людей у місті. Хто допомагає людям в надзвичайних ситуаціях. Хто такі ветерани. Як в нашому місті святкують День Перемоги.

Тематичні блоки можуть інтегруватися з будь-яким етапом пізнання дитиною рідного міста. збагачуючи життєвий досвід дитини.

Кожен момент ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинен бути пронизаний вихованням поваги до людини-трудівника, захисника міста, гідного громадянина. Завдання залучення дітей до життя міста, його історії, культури, природи найбільш ефективно вирішується тоді, коли на заняттях встановлюється зв’язок поколінь та пізнання найближчого оточення обов’язково пов’язується з культурними традиціями минулого.

 

Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства

(поради педагогам)

     Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, про­буджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, у дитячому садку, в школі.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві за­вдання (А. Богуш).

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони щодня контактують. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк уперше долучається до державних символів (Герба, Прапора, Гімну) та народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника тощо).

Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й за­охочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний І (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хат­нього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти | увагою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнаванні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо).

Навчальні завдання передбачають формування перших наукових наро­дознавчих та історичних понять, у майбутньому - основи наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:

•  розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якнайглибше пізнати свій народ, свої національні корені;

•  формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у своєму дитячому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки;

•  прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого та сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують сло­ва стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.

Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони слу­хають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про побачене, почуте, пережите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.

Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.

Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвива­ють художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитину радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Проведення занять, організація свят з народознавства потребує серйозної підготовки педагогів. Відхилення від змісту тлумачення основних подій, традицій, що їх використовують на занятті або святі, допускати не можна. Як зазначає А. Богуш , календарно-обрядовий матеріал повинен обиратися з мінімальним релігійним звучанням.

Методичні рекомендації

щодо оформлення національних куточків у групах ДНЗ

Національний куточок у групі має бути розташований у світлому, зруч­ному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Експозиція національного куточка в групі не повинна бути перенавантаженою та застиглою, вона має змінюватися, поповнюватися. Важливим критерієм національного куточка є його естетичне оформлення.

Крім предметів, виробів національного мистецтва, що подані в пам'ятках нижче, в експозицію можна включати вироби, які виготовляли та використо­вували в народі відповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весня­ного, літнього). Наприклад:

•  осінній цикл: свято врожаю - кошик із фруктами, овочами;

•  зимовий цикл: Різдвяні свята - “зірка” з дерев'яної обичайки (обід сита, решета, бубна тощо) і тоненьких дощечок - семи шалівок, декорова­на кольоровим папером, стрічками; на стіл кладуть сіно, зерно, сніп-дідух (пропоновані рекомендації визначені у матеріалах А. Богуш).

•  весняний цикл “Свято першого жайворонка” - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів; “Вербна неділя” - вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками тощо.

У національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, чорнобривці, ромашки, барвінок, півонія, жоржина, ковила тощо).

Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані із пізнавальною темою тижня з народознавства.

Наприклад:

Тема “Українська хата” - макет української хати; “Птахи-символи” — лелека-іграшка; “Криниця - оберіг українського народу” - макет криниці.

“Український віночок”, “Український одяг” - зразки віночків зі стрічками. Важливо зазначити, що віночки дівчата зберігали у скрині, не носили їх щодня, а вдягали на свята, тому бажано, щоб і в куточку його ви­кладали або вивішували лише у святкові дні, а також протягом тематичного тижня ознайомлення дітей з національним одягом.

Також предмети експозиції можуть змінюватися залежно від те­матики занять з образотворчого мистецтва.

У старшій групі доцільно виділяти регіональні особливості народного одягу, мистецтва, знайомити з народними умільцями свого регіону.

Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, матеріали зберігаються у шафах вихователя, який дидактичний матеріал необхідний для проведення занять, бесід тощо, а які вироби та посібники є експонатами національного куточка.

Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то на це обов'язково треба звертати увагу дітей.

Вихователеві необхідно обговорити ці зміни з дітьми, пояснити, з чим вони пов'язані, детальніше розглянути нові предмети тощо. Такі спостережен­ня та бесіди щодо змін в експозиції обов'язково плануються вихователем заздалегідь і фіксуються у перспективному та прописуються в календарному планах.

Пам'ятка

Національний куточок у молодшій групі

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

2. Вироби народних промислів України:

•  посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

•  іграшки;

•  музичні дитячі народні інструменти — яворівські сопілка, дзиґа, сви­щики (різної форми);

•  писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

•  Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

•  Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.

5.Дидактичні ігри, наприклад, “Збери з частин ціле” (іграшки).

Пам'ятка

Національний куточок у середній групі

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

•  Вироби народних промислів України:

•  посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

•  іграшки;

•  музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики;

•  писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року

змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.

•  Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

•  Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): “Знайди за назвою укра­їнський посуд”, “Збери з частин ціле” (розбилася таця, свищик-іграшка тощо) “Що зайве? (народні та сучасні народні інструменти; народний та сучасний одяг)

•  Дидактичний фотоальбом “Наше місто - Нетішин”.

  Пам'ятка

Національний куточок у старшій групі

1. Мапа України або її макет.

2. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

3. Вироби народних промислів України:

•  посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко, таріль, таця (посуд можна ставити на рушник-стирок, на свят­ковий рушник у дні свят);

•  іграшки;

•  музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, скрипка, дзиґа, свищик;

•  писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, протягом року

змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.

4. Дидактичний фотоальбом “Україна - наша держава”, “Київ - столиця України”, “Нетішин - рідне місто”.

5. Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок, персонажі народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

6. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): “Знайди за назвою український посуд”, “Збери із частин ціле” (розбилася таця, свищик-іграшка тощо), “Що зайве?” (народні та сучасні народні інструменти; вироби народних промислів), “Дорогами країни” (робота з мапою України) тощо.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі тематичні пап­ки або альбоми:

•  “Державні символи України” (на звороті кожного символу надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ);

•  “Національні символи України” (хліб, рушник, віночок, калина тощо);

•  “Визначні дати України” (ілюстрації, які відображають святкові події, можна виставляти у куточку напередодні святкування цих дат);

•  “Митці України”;

•  портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших (вивішуються у національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються рушником-покутником).

 

Формування основ громадянського святогляду на засадах патріотичного виховання

П ровідним завданням виховання дітей дошкільного віку, з огляду на сучасні події, є розвиток у дитини духовних цінностей, духовного здоров'я , як домінуючого начала у розвитку особистості , а також патріотичне виховання дітей дошкільного віку.

Найвищим проявом духовності людини є її любов до Батьківщини. Відомо, що Батьківщина починається з любові до тієї землі, на якій ти народився і живеш. Але просто любити свою землю недостатньо, потрібно знати її історію, культуру, визначні місця, володіти мовою.

Щоб дитина вийшла в дорослий світ підготовленою, вона має пізнати близьке, рідне, відчути себе його частинкою. Для досягнення цієї мети в нашому дошкільному закладі розроблено план заходів, де передбачено систему педагогічних методів та прийомів.

Система роботи нашого садочка передбачає різні види діяльності вихованців, а саме, ігрову,пізнавальну, комунікативно – мовленнєву, предметно – практичну, образотворчу, музичну, рухову, театралізовану , пошуково – дослідницьку, ін. та забезпечення різних шляхів їх реалізації педколективом.

Зазначені види практичної діяльності дітей сприяють плеканню кращих рис, що становить єдність загальнолюдських і національних цінностей.

Робота з духовно - патріотичного виховання ведеться як на заняттях, так і в повсякденному житті. Зустрічі з батьками, екскурсії рідним містом та до краєзнавчого музею, розваги, свята допомагають дітям краще пізнати свою малу Батьківщину. Використовуючи ілюстрації, світлини, діти ознайомлюються з минулим та сучасним міста і всієї України.

Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитині елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами, малими жанрами фольклору.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент роби мо на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях.

Наші малята після кожного заходу беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності - це стимулює ініціативність та креативний розвиток дошкільнят. .

Вдало використовують наші педагоги для становлення національного характеру та світогляду яскраве, образне рідне слов о , яке сприяє вихованню в дітей таких духовно-моральних якостей,   як працелюбність, старанність, товариськість, шанобливе ставлення до   однолітків і дорослих, повага до національних святинь.

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв зародженню козацької педагогіки, яка загартовувала національний характер, формувала високі лицарські якості, пошану до старших людей, жінок, виховувала фізично та духовно загартованих, з міцним здоров'ям, захисників рідного народу. Гурток бойового гопака, що працює у нашому садочку поєднує фізичний гарт наших вихованців з духовними цінностями минулого.

В народі кажуть : “ Або ви турбуєтесь про своє здоров'я , або воно потурбує вас “.  
Батьків і педагогів сьогодні надзвичайно хвилює, як допомогти малюкам бути здоровими , сильними , витривалими . Головн им завданням для себе , у співпраці з дітьми та батьками бачимо формува ння в маленьких українців свідом ого ставлення до власного здоров'я .

А тому в закладі широко застосовуємо здоров ` язбережувальні технології. Це пальчикові ігри, психогімнастика, етюди душі, казкотерапія, технологія сендпдей. П рактика наших вихователів свідчить, що ігри з піском позитивно впливають на емоційне благополуччя дітей. А з огляду на те, що це найулюбленіші ігри дітей, ми, максимально використову ємо їх з розвивальною, навчальною та корекційною метою.

Свою роботу ми будуємо так, щоб у дітей виникло бажання більше дізнаватися про рідну Батьківщину, а в педагогів – весь час шукати щось цікаве, нове та впроваджувати в життя.

І наш педагогічний колектив, успішно втілює завдання надзвичайної ваги –виховувати Громадянина - патріота своєї Батьківщини, духовну, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.