Розвиток  дрібної моторики у дитини з вадами зору

(Консультацію підготувала вчитель-дефектолог Клюконос Лариса Василівна)

 Останнім часом сучасні батьки часто чують про дрібну моторику і необхідність  її розвивати.

 Що ж таке дрібна моторика і чому вона така важлива? Вчені довели, що з анатомічної точки зору, близько третини всієї площі рухової проекції кори головного мозку займає проекція кисті руки, розташована дуже близько від мовної зони. Саме величина проекції кисті руки і її близькість до моторної зони дають підставу розглядати кисті руки як «орган мови», такий же, як артикуляційний апарат. У зв'язку з цим, було висунуто припущення про суттєвий вплив тонких рухів пальців на формування і розвиток мовної функції дитини. Тому, щоб навчити малюка говорити, необхідно не тільки тренувати його артикуляційний апарат, але й розвивати рухи пальців рук. Дрібна моторика рук взаємодіє з такими вищими властивостями свідомості, як увага, мислення, оптико-просторове сприйняття (координація), уява, спостережливість, зорова і рухова пам'ять, мова. Розвиток навичок дрібної моторики важливий ще й тому, що все подальше життя дитина вимагатиме використання точних, координованих рухів кистей і пальців, які необхідні, щоб одягатися, малювати і писати, а також виконувати безліч різноманітних побутових і навчальних дій. Педагоги та психологи рекомендують починати активне тренування пальців дитини вже з восьмимісячного віку.

Як же краще розвивати дрібну моторику? Можна робити масаж пальчиків і кистей рук малюка, давати перебирати йому великі, а потім більш дрібні предмети - гудзики, намистини, крупи.

Гарним помічником у розвитку дрібної моторики стануть різні розвиваючі іграшки, які батьки можуть зробити самі, а також використання  вправ  для розвитку дрібної моторики.

Комплекс вправ з розвитку дрібної моторики

У дошкільному віці необхідно проводити роботу з розвитку дрібної моторики і координації рухів рук. Пам'ятайте, що малюкам від року до трьох вправи даються в спрощеному варіанті, доступні їхньому віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнити. Робота з розвитку рухів рук повинна проводитися регулярно, тільки тоді буде досягнутий найбільший ефект від вправ. Завдання повинні приносити дитині радість, не допускайте нудьги і перевтоми.

Чим же можна позайматися з малюками, щоб розвинути моторику рук?
 

1.  Запускать пальцями дрібні дзиги.
2.  Розминати пальцями пластилін, глину.
3.  Катати по черзі кожним пальцем камінчики, дрібні намистинки, кульки.
4.  Зтискати і розтискати кулачки, при цьому можна грати, як ніби кулачок - бутончик квітки (вранці він прокинувся і відкрився, а ввечері заснув - закрився, сховався).
5.  Робити м'які кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може  просунути свої пальці, і міцні, які не розіжмеш.
6.  Двома пальцями руки (вказівним і середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, як ніби хтось крадеться, а потім швидко, як ніби біжить. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
7.  Показати окремо тільки один палець - вказівний, потім два (вказівний і середній), далі три, чотири, п'ять.
8.  Показати окремо тільки один палець - великий.
9.  Барабанити всіма пальцями обох рук по столу.
10. Махати в повітрі тільки пальцями.
11. Кистями рук робити «ліхтарики».
12. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
13. Збирати всі пальці в щіпку (пальчики зібралися разом - розбіглися).
14. Нанизувати великі гудзики, кульки, намистинки на нитку.
15. Намотувати тонкий дріт у кольоровій обмотці на котушку, на власний палець (виходить обручка або спіраль).
16. Зав’язувати вузли на товстій мотузці, на шнурі.
17. Застібати гудзики, гачки, блискавки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки ключиками.
18. Закручувати шурупи, гайки.
19. Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
20. Складати мотрійок.
21. Гра - вкладанка.
22. Малювання в повітрі.
23. Ігри з піском, водою.
24. М’яти руками поролонові кульки, губку.
25. Шити, в'язати на спицях.
26. Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
27. Різати ножицями.
28. Малювання різними матеріалами (ручкою, олівцем, крейдою, кольоровою крейдою, аквареллю, гуашшю, вугіллям і т. д.).

Для чого потрібна підготовка руки дитини до письма?

Уміння писати - складний координаційний навик, який вимагає злагодженої роботи дрібних м'язів кисті, усієї руки, правильної координації рухів всього тіла. Оволодіння навичкою письма - тривалий і трудомісткий процес, який не всім дітям дається легко.
Вміння виконувати дрібні рухи з предметами розвивається у старшому дошкільному віці. Саме до 6-7 років в основному закінчується дозрівання відповідних зон кори головного мозку, розвиток дрібних м'язів кисті. Важливо для цього віку, щоб дитина була підготовлена до засвоєння нових рухових навичок (у тому числі і досвіду писати), а не була змушена виправляти неправильно сформовані старі.
Зміна неправильно сформованого рухового навику вимагає багато сил і часу як від дитини, так і від батьків. Це не тільки ускладнює навчання письму, але й що особливо небажано створює додаткове навантаження на центральну нервову систему дитини на першому році навчання в школі.

Тому робота з підготовки дитини до навчання письма повинна починатися задовго до вступу до школи.
Величезна, якщо не провідна роль у виконанні цього завдання належить домашній підготовці - адже формування даного навику обумовлено багатьма факторами, в тому числі такими, які впливають на дитину поза стінами дитячих садків і навчальних центрів. Крім того, успішність роботи по формуванню цього досвіду залежить від її систематичності, а це умова може бути виконане тільки при взаємодії дошкільного закладу та батьків дитини.

Якщо вашій дитині призначені окуляри…

Консультація для батьків

Підготувала тифлопедагог Клюконос Л.В.

          Не  жалійте дитину, якщо їй припишуть окуляри! Тоді, замість того щоб віднестися до них як до чогось природного, дитина стане вважати їх чимось злим, ворожим і ганебним. В той час, як у цілому ряді випадків, використання окулярів є екстреною і дієвою профілактикою важких зорових розладів.

Як вибрати окуляри?

На що слід звернути увагу, вибираючи окуляри для малюка? Передусім вони мають бути безпечними, щоб малюк міг в них стрибати, бігати, грати. Краще, якщо вони будуть виконані з легкого, але довговічного металу або пластика.

У маленьких дітей перенісся плоске і широке, тому треба перевірити, чи підходить оправа. Примірка повинна тривати декілька хвилин. Навіть якщо дитина говорить, що окуляри зручні, перевірте, чи не залишається після того, як їх зняли, слідів (модель не підходить до форми носа). Зверніть також увагу на форму заушників. Для маленьких, рухливих дітей найзручніші ті, які можна закрутити навколо вух, щоб не спадали.

Після придбання окулярів необхідно з дитиною повторно звернутися до офтальмолога для перевірки правильності виготовлення окулярів і отримання рекомендацій по їх носінню.

Перевірка правильності призначення окулярів проводиться впродовж двох тижнів. За цей час дитина адаптується (звикає) до окулярів. Якщо ж дитина зовсім відмовляється носити окуляри і за два тижні, візит до офтальмолога слід повторити.

Загальні правила носіння окулярів

Скло окулярів при носінні повинно знаходитися на відстані 12 мм від ока. Якщо скло розташоване на більшій відстані, то оптична дія їх міняється, і може знижуватися їх ефективність.

Окуляри можуть шкодити, коли вони неправильно підібрані. Найчастіше це буває при користуванні чужими окулярами або придбанні окулярів без попередньої консультації офтальмолога. Також шкідливі брудні окуляри, тому дуже важливо, щоб поверхня скла була чистою, оскільки навіть правильно підібрані, але з брудним склом окуляри  погіршують зір і стомлюють очі. Перед користуванням окулярами треба протерти скло шматочком замші, байки або просто чистою носовою хусткою. Треба регулярно мити окуляри з милом під проточною водою. Носити окуляри треба у футлярі, що оберігає скло від забруднень і подряпин.

Окуляри усувають лише недолік оптичної системи очей, але не впливають на стан кровообігу і живлення органу зору, які значною мірою визначають чіткість бачення. Тому призначене офтальмологом лікування необхідно проводити.

Прийнято вважати, що дітям до 15 років контактні лінзи не рекомендуються. Але у кожному конкретному випадку це вирішується індивідуально.

КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЄВОГО ДИХАННЯ

— ПЕРЕДУМОВА УСПІШНОГО ПОДОЛАННЯ

             МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ

(Консультацію підготувала вчитель-логопед Огир Світлана Валентинівна)

Під час мовлення дихання має бути спокійним, безшумним, плав­ним. Таке дихання називають реберно-діафрагмальним — (кістково-абдомінальним типом дихання, або диханням змішаного типу).

Мета вправ — оволодіння реберно-діафрагмальним диханням з ак­тивною участю м’язів живота й діафрагми для організації під час мов­лення спокійного та глибокого дихання, яке забезпечує оптимальне звучання.

Фонаційні дихальні вправи формують координацію дихання зі зву­ком, вірне звучання голосу. Дихальні вправи поєднуються з вимовлян­ням звуків та їх сполучень. Відпрацьовується дихання в скоромовках, прислів’ях, приказках, римувалках, чистомовках, віршах, тобто на спеціально підібраному мовленнєвому матеріалі.

Засвоєння різних видів вдихів і видихів та їх комбінації

Існує декілька видів вдихів і видихів (через ніс, через рот; глибокий, неглибокий вдих, вдих із затримкою повітря; сильний, легкий, корот­кий, довгий видих тощо) та їх комбінації (вдих через рот — видих через ніс; вдих через ніс — видих через рот; вдих через ніс — видих через ніс; вдих через рот — видих через рот). Головною метою дихальних вправ є постановка нижньодіафрагмального дихання та вироблення подовже­ного голосу. Дихальні вправи є частиною логопедичної роботи в разі дизартрій, афоній, ринолалій, заїкування тощо, а також для формування правильної вимови шиплячих, свистячих та звука [р]. Дихальні вправи мають і лікувальне значення. У разі порушення мовленнєвого дихання виникає перенасичення крові вуглекислотою, що може спричинити роз­лад кисневого балансу крові. Передусім, необхідно навчити дитину:

·       робити вдих м’яким і коротким, а видих — довгим і плавним;

·       щоб під час вдиху живіт піднімався, а під час видиху опускався, опадав;

·       щоб плечі під час дихання були нерухомими, а груди не піднімалися сильно під час вдиху й не опускались під час видиху;

·       щоб перед новим вдихом дитина обов’язково робила дво-трисекундну перерву; під час мовленнєвого дихання не було ніякого на­пруження. Найбільш правильним і доціль­ним типом дихання для мовлення є нижньо­діафрагмальне дихання, у якому бере участь найбільш містка частина легенів і найрух­ливіші від природи органи — діафрагма та нижні ребра. При цьому утворюється най­вищий і стійкий стовп повітря в грудній клітці, що дозволяє робити сильний ротовий видих.

Спосіб набуття нейтральної пози під час мовленнєвого дихання

Дихальні вправи на основі демонстрації спокійного дихання, дихання під час мовлення та глибокого дихання (виконуються стоячи)

Порада!

Перед дихальними та артикуляційними впра­вами, щоб подолати надмірне збудження нер­вової системи дитини, зняти в неї м’язове на­пруження, можна провести релаксаційну гру «Казковий сон».

Діти сидять на «тронах» войовничо й напру­жено. Напружені рівна спина, шия, руки (зігнуті в ліктях, наче лежать на бильцях трону) і паль­ці (міцно стиснуті в кулаки).

У далекій стороні воювали королі.

Щоб війну ту припинити, чарівницю запросили.

І узяв їх у полон чарівний сторічний сон.

Феї слухайте слова: «Похилилась голова,

Вмить розслабилися плечі, в сні напруга недоречна.

І спокійно дихай ти. Спи, король, засни, засни...

Поради з опанування дихальної гімнастики

Техніка дихальних вправ опановується в по­ложенні лежачи, сидячи на стільці, стоячи, у русі. Починати займатися діафрагмальним диханням слід, лежачи на спині: це найбільш зручне поло­ження. Після занять протягом кількох днів у поло­женні лежачи необхідно продовжувати тренування сидячи, потім — стоячи. Тренуватися слід до по­вного контролю за диханням. Виконуємо вправи: вдихаємо повітря одночасно через рот і ніс, види­хаємо через рот. Вдих і видих не розділяємо пау­зою, вдих відразу переходить у видих; вдихаємо безшумно, не набираємо занадто багато повітря: вдихнути слід стільки, щоб була можливість ще трохи «добрати». Не видихати все повітря повніс­тю, а зберегти невеликий запас у легенях. Вдих природний, без зусиль. Повітря, яке видихаємо, витрачати в основному на голосні звуки (у першу чергу наголошені); на одному видиху вимовляти не більше 3-4 слів, не відокремлюючи їх одне від одного; у довгих реченнях між змістовими відріз­ками робити паузи для добору повітря, й продов­жувати фразу після вдиху; стежити, щоб під час виконання вправ не було напруження м’язів шиї, рук, грудей, щоб плечі та ключиці не піднімалися під час вдиху, а під час видиху не опускалися; не­обхідно дихати вільно, уникати різкого та судом­ного дихання.

Голосові вправи

У переважній більшості дітей спостерігається по­рушення вимови саме приголосних, складніших від голосних за своєю артикуляцією. Але навчити дити­ну вимовляти правильно окремий приголосний звук недостатньо. Це тільки один із початкових етапів у тривалому процесі його формування: засвоєння ви­мови звука в складах, словах, реченнях, у різних ви­дах самостійного мовлення. Лише зрідка приголосні звуки вживають відокремлено (прийменники, спо­лучники). У мовленні вони зливаються з голосними, утворюючи склади й слова. Приголосні звуки — основа, кістяк слова. Голосні ж роблять мовлення легшим, плавним, інтонаційно виразним (спробуйте проговорити будь-яке речення без голосних, вимов­ляючи лише приголосні). Зрозуміла й повнозвучна вимова голосних забезпечує виразність і красу мов­лення, надає йому плавності, мелодійності. Голосові вправи є одночасно й артикуляційною розминкою для мовленнєвого апарату, і водночас попереднім етапом засвоєння приголосного звука в складі й сло­ві. У поданих голосових вправах запропонований такий порядок тренування голосних: а-о-у-е-и-і. Це відповідає певній закономірності.

1.  Проспівай кожен голосний звук, проводячи пальцем за стрілкою.

А                                                                               а

О                                                                               о

У                                                                               у

Е                                                                               е

И                                                                               и

І                                                                                 і

2.  Проспівай голосні, змінюючи висоту голосу на одному видиху.

А ↓

А ↑    А

3.  Проспівай голосні, змінюючи висоту голосу:

а) з паузою над верхнім звуком (//);

б) на одному видиху.

4.  Проспівай цифри на одному видиху:

·      від 1 до 5;

·      1 до 10;

·      6 до 1;

·      10 до 1;

·      20 до 30;

·      31 до 21.

5.  Прочитай числа, роблячи паузу й новий вдих на початку кожного нового числа.

3 (/ /)

33

333

3 333

33 333

333 333

3 333 333

33 333 333

333 333 333

6.  Прочитай слова, які починаються з голосного. Визнач наголос у слові. У дужках випиши зі слова тільки голосні. Прочитай голосні в дужках з наголосом на одному видиху.

/  /

азбука — [а у а]

Алфавіт, апарат, адреса, акваріум, акація, акула, аркуш, автобус, аптека, ананас, абрикос.

7.  Проспівай ноти: а) з паузою; б) на одному видиху:

до (/ /)

сі сі

ля ля

соль соль

фа фа

мі мі

ре ре

до до