Спеціальний дошкільний навчальний заклад(ясла-садок) № 29 "Червона шапочка"
 
Ми не прагнемо стати кращими за інших, ми намагаємося стати взавтра кращими за нас сьогоднішніх

консультація вчителя-логопеда

 
 
 
 

  Огир Світлана Валентинівна.

Закінчила Слов`янський державний педагогічний університет

за спеціальністю вчитель-логопед.

Стаж роботи – 24 роки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ В ДІТЕЙ З УСКЛАДНЕНИМИ ДЕФЕКТАМИ РОЗВИТКУ

     Учителі, психологи, логопеди системи освіти дедалі частіше працюють з дітьми, у яких поряд з мовленнєвими порушеннями наявні інші вади розвитку. Це діти з порушенням слухового або зорового аналізатора, вадами опорно-рухового апарату та інтелектуального розвитку. Усі ці групи дітей дуже відмінні між собою. Безперечно, діти з вираженими вадами розвитку (глухі, незрячі, розумово відсталі, з вадами рухової сфери) мають навчатися у спеціальних школах за спеціальними методиками. Діти з незначними вадами, можуть відвідувати загальноосвітню школу й успішно засвоювати індивідуально скориговану навчальну програму.ДІТИ З ВАДАМИ ЗОРУДіти зі зниженим зором — це діти, чиї очі краще бачать, якщо використовувати звичайні засоби корекції (окуляри) від 0,05 до 0,4, а також діти з вищою гостротою зору, але які мають деякі порушення зорових функцій (наприклад, різке зниження меж поля зору).
     Різке зниження зору негативно впливає насамперед на процес сприймання, який характеризується значною сповільненістю, вузькістю огляду, зниженою точністю. Зорові уявлення в таких дітей не такі чіткі та яскраві, як у дітей, які добре бачать. Тому дітям з вадами зору складно орієнтуватися у просторі. Під час зорового навантаження вони швидше втомлюються, що призводить до подальшого погіршення зору. Зорова втома викликає зниження розумової та фізичної працездатності.Проте в людей з вадами зору, як і в дітей, що добре бачать, зір є головним аналізатором, основним способом сприймання.

Характеристика мовлення й немовних процесівдітей зі зниженим рівнем зору

     Мовлення в дітей з вадами зору виконує компенсаторну функцію.У більшості дітей зі зниженим зором наявні системні вади мовлення, за яких порушується мовлення як цілісна функціональна система та її провідні компоненти (фонетика, лексика, граматика) (див. таблицю).

Таблиця   Рівні сформованості мовлення у дітей зі зниженимрівнем зору та напрямки корекції

Рівень сформованості Характеристика мовлення Основні напрямки логопедичної корекції
1 2 3
І Окремі порушення звуковимови. Погане формування мовно-рухових образів за наслідуванням Удосконалення фонетичної сторони мовлення
II Активний словник обмежений, при-пускається помилок у співвіднесенні слова та образу предмета, у вживанні узагальнених понять, граматичних категорій, а також у складанні речень і розгорнутих розповідей.Вади звуковимови: сигматизм, ротацизм, ламдацизм, парасигматизм, параротацизм, царалабдацизм. Недостатньо сформована слухова й вимовна диференціація звуків і фонематичних уявлень. Фонематичний аналіз не сформований Словникова робота, розвиток фонематичного аналізу й синтезу

Закінчення
1 2 3
III Словниковий запас поганий. Низь-кий рівень співвіднесеності слова та образу предмета і знання узагальню- вальних понять. Зв’язне мовлення аграматичне, складається із одно-, двослівних речень. Відсутні розгорнуті розповіді. Численні порушення звуковимови. Недостатньо сформована слухова й вимовна диференціація звуків. Низький рівень формування фонематичного аналізу й синтезу Поглиблення уявлень і реальних знань про навколишній світ; збагачення словникового запасу; правильна співвіднесеність слова з образом предмета; формування узагальнювальних понять, граматичної будови та зв’язного мовлення; корекція предметно- практичної, ігрової та пізнавальної діяльності; вдосконалення моторних навичок, координації в просторі й конструктивного праксису
IV Експресивне мовлення дуже обмежене, наявні значні порушення у співвіднесенні слова-образу пред-мета й узагальнювальних понять. Зв’язне мовлення складається з окремих слів. Простежуються ехолалії. Не виконують завдання на виявлення якісної сторони граматичної будови мови, на слухову диференціацію звуків. Цілковита несформованість процесів фонематичного аналізу й синтезу  
     Унаслідок вродженого або ранонабутого порушення зорового аналізатора вади мовлення виникають через його ранній недорозвиток: відсутність необхідного запасу слів, порушення розуміння смислової сторони слова, яке не співвідноситься із зоровим образом предмета, «вербалізм» (у дитини недостатній запас слів, але вона може говорити про жовте листя, блискучий сніг тощо), ехолалія. Фрагментарність, спотвореність, збідненість знань і уявлень про навколишній світ гальмує подальший розвиток смислової сторони мовлення.Через недостатність предметних образів дітям складно утримувати в мовленнєвій пам’яті розгорнуті висловлювання й правильні граматичні конструкції речень.Простежується значна затримка розвитку низки важливих функцій, що стосуються формування мовленнєвої системи (праксису, гнозису, координації, орієнтації в просторі).
     Порушення мовлення призводять до зниження рухової активності й раннього розладу інформаційних зв’язків із довкіллям.Вплив зорового дефекту може посилюватися або слабшати залежно від інших патологічних чинників, умов мовленнєвого спілкування й індивідуальних особливостей дітей.Порівнюючи системні порушення мовлення й немовних процесів дітей з нормальним зором і дітей з вадами зору, можна помітити багато спільного:
  •  запізніле формування мовлення;
  •  мовлення аграматичне й недостатньо фонетично оформлене;
  •  відставання експресивного мовлення за відносно хорошого, на перший погляд, розуміння мовлення іншої людини;
  •  мовлення малозрозуміле;
  •  недостатня мовленнєва активність;
  •  недостатня стійкість уваги, обмежені можливості її розподілу:
  •  зниження вербальної пам’яті, продуктивності запам’ятовування, забування складних інструкцій, елементів і послідовності завдань;
  •  можливе поєднання низької активності згадування з обмеженими можливостями розвитку пізнавальної діяльності;
  •  відставання в розвитку словесно-логічного мислення;
  •  труднощі опанування аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення;
  •  відставання в розвитку рухової сфери, труднощі у виконанні рухів за словесною інструкцією;
  •  відставання у відтворенні рухового завдання за просторово-часовими параметрами, порушення послідовності елементів дії, опускання її складових частин;
  •  недостатня координація пальців кисті руки, недорозвиток дрібної моторики, сповільненість, застрягання на одній позі.
                  Обстеження та корекція мовлення дітей зі зниженим зором.
     Під час обстеження дитини з вадами зору необхідно враховувати й аналізувати не тільки стан компонентів мовленнєвої діяльності, а й немовленнєвих функцій.Враховуючи стан зору й особливості способів сприймання, слід використовувати специфічні прийоми подачі одного й того самого завдання.Через те що в дітей з вадами зору недостатній або відсутній досвід спільної гри, обмежені знання про предметний світ, упродовж усього  обстеження перед виконанням завдання дитині потрібно давати своєрідні інструкції, показувати, виконувати певні дії разом.Основну увагу слід звертати на стан експресивного мовлення.Ефективність корекційної роботи залежить від зорової вади, часу її появи, рівня сформованості мовлення, структури мовленнєвого порушення.Корекційну роботу проводять з урахуванням головних і специфічних принципів.До принципів корекційного навчання належать:
  •  урахування первинних відхилень і вторинних дефектів;
  •  опора на збережені аналізатори і створення полісенсорної основи;
  •  формування всебічного уявлення про довкілля з опорою на різні форми вербальної та невербальної діяльності;
  •  урахування рівнів сформованості мовлення та структури мовленнєвого порушення;
  •  опора на збережені компоненти мовленнєвої діяльності;
  •  врахування новизни, обсягу, складності вербального матеріалу, рівень якої поступово зростає.
      Корекція здійснюється на спеціально організованих заняттях, які проводять диференційовано, з урахуванням зору дітей, їх мовлення, способів сприймання й індивідуальних особливостей.З дітьми, які мають складні порушення мовлення та в яких не сформовані немовленнєві функції, тобто які перебувають на IV мовленнєвому рівні, проводять індивідуальні заняття.У дітей з вадами зору трапляються й такі порушення мовлення, як ринолалія, заїкуватість, дизартрія, порушення голосу. З ними проводять роботу на логопедичних заняттях за загальноприйнятими методиками, але з опорою на залишковий зір.Дотримуючись охоронного режиму, забезпечити умови:
  1.  які сприяють охороні недостатнього зору;
  2.  полегшують зорове сприймання й запобігають утомі;
  3.  слід застосовувати призначені офтальмологом засоби корекції: звичайні (окуляри) і спеціальні (лупи, телескопічні окуляри);
  4.  підсилене освітлення робочого місця;
  5.  раціональний режим зорової роботи;
  6.  навчальні посібники й дидактичний матеріал мають бути необхідного розміру, забарвлення та обсягу;
  7.  потрібно використовувати рельєфні малюнки, «чарівні мішечки» з іграшками, кубики, бруски для позначення звуків, побудови складів, слів, речень.
 
 
 
 
 

СПЕЦІАЛЬНИЙ ПІДХІД ПРИ

ПРОВЕДЕННІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ

З ДІТЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ВАДИ ЗОРУ

 

Логопедична робота з дітьми з вадами зору здійснюється на основі загальних принципів, проте має й особливі завдання, спрямовані на відновлення збережених аналізаторів та корекцію вад мовлення. Робота повинна бути організована так, щоб активізувалися всі збережені аналізатори.

Обов'язково дбайте про створення зорового комфорту на столах у дітей. Розглядаючи демонстраційні об'єкти, використовуйте зелений фон, що забезпечує контрастне сприймання. Уникайте поєднання червоного та зеленого, синього й зеленого. Оптимальні поєднання кольорів: при амбліопії — червоний і жовтий, при міопії — синій і білий, жовтий і чорний, зелений і білий.

Використовуйте об'ємний матеріал для тактильного сприймання. Демонстраційний матеріал має бути розташований стаціонарно на рівні очей дитини. Для слабозорих дітей використовуються додаткові ін­дивідуальні зразки. За потреби вмикайте настільні лампи. Заняття проводьте в ігровій формі.

Посібники повинні відповідати педагогічним, лікувально-корекційним та гігієнічним вимогам, мати чітку форму, контур, достатню насиченість кольорів і правильне їх поєднання. Ілюстративний матеріал повинен бути максимально наближеним до реальності. Неприпустимо використовувати стилізовані зображення. На запитання педагога діти відповідають, сидячи за столом (не встають), щоб не створювати додаткового коливання погляду й не порушувати зорової уваги (крім випадків показу чи розповіді біля демонстраційної дошки).

Усі демонстраційні або індивідуальні об'єкти мають бути зафіксовані на великому чи індивідуальному фланелеграфі, тому що демонстрація об'єкта в руках викликає малопомітне тремтіння, що спричиняє втому очей. При показі обов'язково використовуйте указки. Педагог повинен стояти праворуч від демонстраційного фланелеграфа (при поясненні, показі).

Під час проведення корекційної роботи необхідно враховувати особливості психофізичного розвитку дітей із вадами зору.

 

 

ЛОГОПЕДИЧНІ ПОРАДИ БАТЬКАМ ДЛЯ РОЗВИТКУ РУХЛИВОСТІ

ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ ДИТИНИ

Недоліки звуковимови у дитини можуть виникати внаслідок слабкості м'язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи.

Помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м'ясо на м'ясорубку. Перетираючи їжу, вони не допомагають дітям, а навпаки, затримують розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. їм важко з їсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

Недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м'якого піднебіння, тобто порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, потрібно тренувати й укріпити м'язи щок та язика, обов'язково давати дитині жувати такі продукти, як: скоринки хліба, сухарики, сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм), тверді фрукти (яблуко, груша), тверді овочі (морква, огірок), шматочки вареного м'яса.

Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити.

Важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна гімнастика. Проте гімнастика не повинна набридати дитині та спричинити її перевтомлення. Не слід також чекати, коли дитина піде до школи, а вже у дошкільному віці потрібно проводити її.


Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

Для покращення звуковимови потрібно щоденно проводити артикуляційні вправи.

Наприклад, корисно 2 рази на день виконувати по 5-7 раз кожну з таких вправ:

1.  «Корівка» - імітувати жування корови, роблячи кругові рухи
нижньою щелепою спочатку праворуч, а потім ліворуч.

Рахунок : 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

2.    «Кулька» - надути щоки та повільно їх здути.

3.    «Кулька тріснула» - надути щоки та здути їх ударом долонь.

 

4.          «Пухкенькі щічки» - рот закритий, руками почергово пощипувати кожну щоку.

5.          «Горішок» - рот розкритий, кінчиком язика почергово випинати кожну щоку.

Для рухливості губ:

1.  «Усмішка - трубочка» - посміхнутися, старанно розтягуючи
губи, а згодом витягнути їх вперед трубочкою.

2.         «Старенька   бабуся»   -   закусити   обидві   губи   зубами   й утримувати в такому положенні 5-10 секунд.

3.         «Рибка»  -  ввібрати  щоки  всередину,   щоб  губи  утворили бантик і в такому положенні змикати верхню і нижню губи.

 

Для рухливості і гнучкості язика:

1.          «Лопатка» - рот напіввідкритий; широкий, розслаблений язик утримувати на нижній губі до 5-10 секунд.

2.    «Голочка» - рот напіввідкритий; гострий, напружений язик утримувати у витягнутому положенні до 5-10 секунд.

3.    «Гойдалка» - рот напіввідкритий; висунути язик і почергово тягнути до носа та до підборіддя 5-7 раз.


4.  «Чашечка» - рот напіввідкритий; висунути широкий язик на
нижню губу, прогнути його, утворивши форму чашечки, утримувати
в такому положенні 5-7 секунд.

5.   «Смачне варення» - рот напіввідкритий; кінчиком язика
повільно облизати верхню й нижню губи в обох напрямках по 5 раз.

6.  «Коник» - клацати язиком при широко відкритому роті.

. -    Що    повинні    зробити    батьки,    які    виявили

проблеми у мовленні своєї дитини?

До   кого   звернутись,   щоб   встановити   причину

розладів?

Зазвичай, батьки або вчителі першими помічають проблеми з мовленням у дитини. Саме батьки повинні знати, що ці порушення можуть призвести до проблем читання, письма та інших форм спілкування.

Якщо Ви помітили, що ваш малюк:

-       взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам;

-       не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання;

-       погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною, Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів.

Такими спеціалістами є:

-       лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини;

-       лікар-сурдолог або лор, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не спричинене порушення мовлення Вашої дитини дефектом слуху;


-      дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також: після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції;

-      логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також: після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.

До працівників охорони здоров'я, які можуть допомогти вам і вашій     дитині,      відносяться     такі:      отоларинголог,      психолог, . психотерапевт.

Чим раніше розпочнеться робота з усунення порушень мовлення, тим більше позитивних результатів вдасться досягти.


Мовленнєва готовність дитини до школи

спішність навчання учнів молодших класів напряму залежить від рівня їх готовності до школи. Поняття готовності до школи комплексне, воно включає біологічну, соціальну та розумову зрілість малюка.

І   її                                     1                 її-            /                   І          Г

Біологічна зрілість передбачає достатній фізичний розвиток дитини, сформованість основних рухових навичок (ходіння, біг, стрибки, метання тощо), розвиток загальної, дрібної моторики та фізичних якостей (швидкість, сила, витривалість, гнучкість), задовільний соматичний стан дитини в цілому.

Соціальна зрілість визначається вмінням дитини співпрацювати з дорослими, однолітками, усвідомленням та дотриманням нею норм поведінки.

Психологічна (розумова) зрілість охоплює мовленнєву, особистісну та інтелектуальну готовність.

Мовленнєва готовність це не лише сукупність мовних знань, умінь та навичок, а й такий рівень мовленнєвого розвитку, який забезпечує успішне включення дитини у навчальний процес і опанування нею навчальної діяльності. Мовленнєва готовність визначається сформованістю у дитини до 6 (7)-річного віку мовленнєвої компетентності (фонетико-фонематичної, лексичної, граматичної), а також достатнього рівня розвитку зв'язного мовлення.

Фонетико-фонематична компетентність передбачає володіння дитиною у віці 3-4 років усією системою звуків мови (можливі деякі винятки — наприклад, сонорні звуки можуть засвоюватися дещо пізніше) та сформованість у неї фонематичних процесів: фонематичного сприймання, уявлення, контролю, аналізу та синтезу.

Лексична компетентність старшого дошкільника включає вміння співвідносити слово з його семантикою; використовувати у своєму мовленні категоріальне, контекстуальне, переносне значення слів; вживати багатозначні слова, антоніми, синоніми; сформованість у його свідомості різних типів смислових зв'язків між словами (ситуативних, синтагматичних, парадигматичних), володіння навичками словотворення.


Граматична компетентність дитини передбачає; на синтаксичному рівні — використа1|і|| у мовленні складних, непоширених і поширених речень із сурядним і підрядним зв'язком, розуміння і утворення синтаксичних конструкцій; на морфологічному рівні оволодіння дитиною граматичними категоріями (числа, відмінка, роду, особи), флективною системою рідної мови (системою закінчень слів відмінюваних частин мови), вмінням утворювати словоформи за аналогією. До чотирьох років у дитини, як правило, сформована морфологічна сторона мовлення у найбільш продуктивних її проявах.

Необхідний рівень розвитку зв'язного мовлення передбачає володіння дитиною монологічним і діалогічним видами зв'язного мовлення. Монологічне мовлення характеризується вмінням описати предмет, явище, подію, скласти невелику розповідь за планом, серією малюнків, сюжетною картиною, переказати текст. Діалогічне зв'язне мовлення включає вміння ставити запитання і відповідати на них, вести бесіду.

Розвиток мовлення дошкільника відбувається постійно під час занять, прогулянок, пізнавальної, образотворчої, трудової та побутової діяльності у дитсадку та вдома.

Оскільки до семирічного віку гра залишається провідним видом діяльності дитини, то одним з найефективніших засобів формування мовленнєвої готовності є дидактичні ігри та вправи ігрового змісту. Гра забезпечує розвиток загальної і пізнавальної активності, розширює уявлення дітей про навколишнє середовище, спонукає до самостійності та ініціативності, закріплює вміння висловлювати власну думку, підвищує мовленнєву активність дошкільника.

  ■ ■               .■'■■.:■


Перетворення слів (пароніми)

Мета. РоЗвфвати фонематичне сприймання, зорову та слухову увагу.

Матеріал: картки, на яких зображені предмети, назви яких утворюють паронімічні пари: дім-дим, кит-кіт, лис-ліс, горох-горіх, бант-бинт, голка-гілка, мишка-мушка, раки-руки, шашки-шишки, булка-білка.

Хід гри. Діти отримують по кілька карток. Педагог називає пари слів, а діти піднімають відповідні картки. Після того, як всі пари були названі, дітям пропонують змінити слово так, щоб утворилося інше слово. Якщо виникають труднощі, вчитель-логопед ще раз показує малюнки.

Незнайкові вірші (пароніми)

Мета. Розвивати фонематичне сприймання.

Хід гри. Педагог розповідає дітям, що Незнайко написав вірші, але зробив у них помилки, і пропонує малюкам виправити їх. Після того, як помилки виправлені, діти разом з дорослим повторюють правильний варіант вірша.

Можна запропонувати дітям такі римовані рядки:

 

      Рік пішов гуляти в сад. Не дійшов, бо повз назад.

      Кинула шишку на мене зозуля. В мене на лобі з'явилася куля.

      Я влягм^ новий глпят

Я вдягнув новий салат, А він виявивсь до п'ят.

~;_

Пригріло сонечко як слід — І на Дніпрі розтанув дід.

Мені мама до сніданку Подає солодку банку.

а :

Зроби намисто (звуковий аналіз)

Мета. Вдосконалювати вміння робити звуковий аналіз слів. Закріплювати вимову двоскладових слів. Розвивати дрібну моторику.

Матеріал: картки, на яких написані одно- і двоскладові слова: ліс, сир, танк, вода, вагон, вікно, слива, павук, гриби; мотузочки; макарони круглої і паличкоподібної форми.

Попередня робота. Ознайомлення дітей зі звуковим аналізом слів, умовними позначеннями (голосний звук кружечок, приголосний — рисочка). Вправляння у його виконанні.

Хід гри. Дітям роздають картки зі словами, і пропонують їх прочитати і пригадати, які умовні позначки звуків вони знають. Діти мають зробити на­мисто, одягнувши на мотузок стільки макаронів, скільки звуків у слові, використовуючи    на    позначення    голосних   звуків    круглі    макарони,    а приголосних паличкоподібні.

■ ■                                                                                                                            ,                                                         .                                                                 ■ ■       


Ігри для розвитку лексико-граматичних навичок

Навпаки (антоніми)

Мета. Збагачувати словниковий запас дітей антонімами. Формувати вміння доцільно вживати їх у мовленні.

Матеріал: картки із зображеннями предметів, людей, явищ, характеристики яких є антонімами.

Хід гри. Дітям пропонують розглянути зображення, які подані парами, і сказати, що в них відмінне (наприклад: дідусь старий, а хлопчик молодий). Потім педагог показує малюнки і неправильно називає, що на них зображено (наприклад, хлопчик радіє, а дівчинка сумує). Діти мають виправити помилки.

Що для чого (синоніми)

Мета. Формувати у дітей вміння диференціювати за значенням слова-синоніми та слова, які близькі за значенням, але не є синонімами; знаходити спільний синонім для кількох схожих за значенням слів, які між собою є неповними синонімами. Закріплювати правильну вимову слів.

Матеріал: картки, на яких зображені тварини, предмети побуту, одягу, інструменти.

Хід гри. Педагог попарно називає дії; діти добирають відповідну пару зображень, називають їх та утворюють словосполучення чи речення з почутими та дібраними словами, знаходять спільний синонім для цих слів. Наприклад: йти повзти (хлопчик, змія); хлопчик іде, а змія повзе; спільні синоніми рухатися, пересуватися. Підмітати витирати (віник, ганчірка); віником підмітають, а ганчіркою витирають; спільний синонім прибирати.

Мій, моя, моє, мої (присвійні займенники)

Мета. Формувати вміння дітей узгоджувати у роді займенники: мій, моя, моє з іменниками. Поповнювати словниковий запас малят новими словами — назвами предметів одягу. Розвивати вміння висловлюватися простими реченнями.

Матеріал: картки, на яких зображені предмети одягу (блайзер, шуба, капці; халат, пальто, сукня; капелюшок, валянки, спідниця; блуза, чоботи, сорочка; калоші, сарафан, брюки, майка; босоніжки, джемпер, шорти; шарф, шуба, взуття).

Хід гри. Дітям роздають картки із зображеннями предметів одягу і просять сказати, що ці речі їхні.

Фруктові страви (прикметники)

Мета. Формувати у дітей навички словотворення, активізувати у мовленні дітей вживання прикметників.

Матеріал: картки із зображеннями різних страв, напоїв, фруктів.

Словник: яблучне повидло, грушеве варення, виноградний сік, малиновий пиріг, вишневі пиріжки, сливовий компот.

Хід гри. Педагог роздає дітям картки, на яких зображені страви і напої та відповідні фрукти (пиріжок та вишня, сік та виноград тощо), і пропонує дітям стати кухарями приготувати свою страву і назвати її, замінивши сполучення іменників з прийменниками на слова-ознаки. Для цього діти мають відповісти на запитання педагога. Наприклад: Олеся зварила повидло з яблук. Яке повидло зварила Олеся? (Я зварила яблучне повидло). Марічка


приготувала морозиво з вишнями. Яке морозиво приготувала Марічка? (Я приготувала вишневе морозиво).

Розкажи про зайчика (відмінювання іменників)

Мета. Формувати у дітей вміння відмінювати іменники.

Матеріал: сюжетні картинки із зайчиком.

Хід гри. Педагог по черзі демонструє дітям сюжетні картинки і ставить до них запитання, відповідаючи на які, діти мають правильно вживати іменник «зайчик» у непрямих відмінках.

Орієнтовні запитання до малюнків

Н.в. Хто до нас завітав? (До нас завітав зайчик).

Р.в. (Педагог ховає зображення зайчика). Кого не стало? (Не стало зайчика).

З.в. Діти, пошукаймо зайчика. Кого ми шукаємо? (Ми шукаємо зайчика).

Д.в. (Педагог знову показує малюнок і пропонує дати зайчику морквину). Кому ми даємо моркву? (Даємо моркву зайчику).

О.в. Діти, з ким ми граємось? (Ми граємося із зайчиком).

М.в. Діти, подивіться, що у зайчика на шиї? (Бант). Так бант на кому? (Бант на зайчику, або на зайчикові).

Кл.в. Як мама-зайчиха кличе зайчика? (Зайчику, ходи сюди!).

Ресторан (узгодження прикметників)

Мета. Формувати у дітей вміння узгоджувати прикметники з іменниками у називному та непрямих відмінках однини і множини.

Матеріал: іграшковий посуд, різний за кольором і розміром.

Хід гри. Дітям роздають іграшки, спочатку по одному предмету, потім додають ще по кілька таких же предметів. Дітям пропонують «відкрити» свій ресторан, але для цього необхідно назвати, який посуд і якого кольору, розміру є у них, чого немає, що хотілося б мати. Кожна дитина називає предмет, який їй дістався, характеризуючи його, а потім називає ознаку кількох предметів, наприклад: червона чашка (вихователь дає дитині ще дві чашки) червоні чашки, велика ложка великі ложки, гострий ніж — гострі ножі.

Додай слівце

Мета. Формувати у дітей вміння добирати відповідні за значенням слова, правильно узгоджувати іменники і дієслова у числі. Розвивати слухову увагу.

Хід гри. Педагог пропонує дитині відгадати, яке слово він пропустив, і сказати речення правильно: ... ростуть на галявині (квіти), ... впіймала мишку (кішка), ... їдять морозиво (діти).

Якщо при виконанні завдання на слух у малюка виникають труднощі, дорослий показує відповідні зображення.

Склади речення

Мета. Вправляти у складанні простих речень, узгодженні слів.

Хід гри. Педагог називає слова, з яких дитина має утворити речення (школа, у, навчаються, діти; овочі, базар, на, купила, мама; тарілка, дівчинка, розбити). Можна дати малюнки з опорними словами у неправильній послідовності.


 
 
  

font-size:13.0pt;mso-ansi-language:UK


1
2